Бюджетна система України

1.1 Сутність, функції та етапи становлення бюджетної системи У кожній країні основу державних фінансів складає бюджет, а точніше - бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджети відповідних адміністративних одиниць. Бюджет - це збалансований кошторис, розпис грошових доходів і витрат на певний період. Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін: — за економічним змістом; — за формою прояву; — за матеріальним змістом. За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. [21, 119 c.] За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів. Державний бюджет - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конс¬титуцією України. В організаційному аспекті — це план ут¬ворення і використання фінансових ресурсів, що знаходять¬ся в розпорядженні держави (рис.1.1).[ 4, 28 с.] Рисунок 1.1. Джерела ресурсів державного бюджету України Центральне місце бюджету у фінансовій системі, перш за все, пояснюється тим, що з його допомогою перерозподіляється значна частина національного доходу. У країнах з розвиненою ринковою економікою через бюджет перерозподіляється майже половина національного доходу. Поняття бюджетної системи має відображати не лише єдність, а й наявність протиріч між різними її ланкими. Важливим є також і те, що кожний із бюджетів має бути спроможним виконати закріплені ним повноваження (власні і передані). З огляду на це зміст бюджетної системи можна визначити таким чином: бюджетна система являє собою сукупність бюджетів країни, створених на різних рівнях на основі прийнятого бюджетного устрою. Між різними ланками бюджетної системи існують протиріччя як щодо розподілу повноважень, так і джерел їхнього фінансування. [17, 27 c.] Бюджетна система грунтується на взаємозв'язку бюджетів всіх рівнів, що відбувається за допомогою використання регульованих дохідних джерел, створення цільових і регіональних бюджетних фондів, їх часткового перерозподілу. Це важливе положення реалізується через систему податків, які регулюють обсяги надходжень фінансових ресурсів, між державою та її регіонами, а також в цілому по території Україні. Необхідність такої системи виникає в результаті того, що в рамках країни існує різниця у фінансовій забезпеченості регіонів як наслідок ряду об'єктивних причин, пов'язаних з їх економічним і географічним положенням. Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об’єкт їх дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків. Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.[ 31, 136 с.] За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, Менша її частина - це неподаткові надходження. В Україні головну роль відіграють податок на прибуток та податок на додану вартість. Велика частка непрямих податків (ПДВ та акциз) пояснюється тим, що в умовах спаду виробництва держава не може забезпечити надходження в бюджет шляхом прямого оподаткуван-ня прибутку підприємств, організацій та доходів громадян.[16,202c.] Видатки державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання, забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства. Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Побудова ефективної бюджетної системи та реалізація ефективної бюджетної політики держави є важливим чинником для забезпечення її соціально-економічного розвитку. Зі становленням державності в Україні здійснювалося реформування фінансової системи, ядром якої є бюджетна система. З урахуванням посилення регулюючої ролі бюджетної системи на сучасному етапі розвитку актуальним є дослідження процесу її розвитку.[35, 73c.]. Зародження бюджетної системи України відбувалося з часів Київської Русі. Сучасна бюджетна система сформована на базі бюджетних відносин, що існували при Радянському Союзі. Формування законодавчої бази бюджетної системи розпочалося ще в 1990 р. та продовжується й досі. Прийнявши в 1990 р. Декларацію про Державний суверенітет, Україна зробила перший крок до здобуття незалежності, хоча формально залишилася в складі СРСР. Тільки референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив прийнятий Верховною Радою України (далі – також ВРУ) 24 серпня 1991 р. Акт проголошення незалежності України. Економічною основою бюджетної системи є господарський комплекс, правовою основою – Конституція, Бюджетний кодекс та інші законодавчі акти. Згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України включає до свого складу державний та місцеві бюджети; побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою і врегульована правовими нормами. Бюджетний устрій України, тобто організація та принципи побудови, функціонування бюджетної системи та взаємозв’язок між її ланками, визначається з урахуванням державного устрою. Хоча до складу України входить Автономна Республіка Крим (АРК), вона є унітарною державою і має дворівневу структуру бюджетної системи. В Україні законодавчо гарантується місцеве самоврядування [10], розвиток якого відповідає основним засадам Європейської Хартії місцевого самоврядування, до якої приєдналася Україна. Основи фінансового забезпечення його функціонування закріплені в Конституції (ст. 142). Розглянемо хронологію розвитку бюджетної системи України після здобуття незалежності, в якій можна виділити три основних етапи. І етап (1991 – 1994 рр.): початковий етап становлення, який характеризується недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин; наявністю значного розміру бюджетного дефіциту (зокрема з емісійними джерелами покриття) та зростанням обсягу державного боргу; ІІ етап (1995 – 2000 рр.): етап часткового збалансування бюджетної системи, який характеризується недостатнім рівнем її регулюючої ролі, поступовим впровадженням казначейської системи касового обслуговування бюджету; ростом податкових надходжень до бюджету, зменшенням розміру бюджетного дефіциту з використанням неемісійних джерел покриття, скороченням обсягу державного боргу; ІІІ етап (2001 – дотепер): етап подальшого збалансування бюджетної системи, який характеризується нормативно-законодавчим врегулюванням бюджетного процесу через прийняття Бюджетного кодексу[8]; впровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів; істотним зменшенням обсягу державного боргу; впровадженням програмно-цільового методу планування бюджету; посиленням управління дефіцитом бюджету; реформуванням системи міжбюджетних відносин.